Щорічно в кожному американському місті проходять феміністичні марші, які присвячують Міжнародному дню боротьби за права жінок. Страшно уявити, але представниці прекрасної статі, що жили у минулому столітті, були позбавлені будь-яких прав. Їм заборонялося голосувати, працювати, навчатися. Що ж тут казати, якщо вони навіть не мали права подорожувати без супроводу свого чоловіка. І тільки рух за рівні права для жінок та чоловіків зміг наблизити нас до кращого життя. Може здаватися, що на цьому час зупинитися, проте американкам точно ще є, за що поборотися. Далі на dallaska.
Як проходить Міжнародний день боротьби за права жінок в Далласі?
Починаючи з 2016 року в Далласі регулярно проходить Жіночий марш, присвячений Міжнародному дню боротьби за права жінок. Зазвичай активісти проходять містом півтори милі, несучи в руках різноколірні плакати. На кожному з них численні написи на всі теми, що турбують сучасних містянок: жіночі права, імміграційна реформа, прийняття ЛГБТ-спільноти, більш суворий контроль зброї на законодавчому рівні й т. д.
Протягом багатьох років серед ініціаторів ходи однією з головних виступає Наталія Мартінес, яка нагадує про вбитого поліціянтом 12-річного мексиканця Сантоса Родрігеса. Традиційно вона йде попереду ходи, поруч з хлопчиками, що б’ють в барабани.
Коли учасниці та учасники Жіночого маршу доходять до площі перед Даллаською міською радою, вони починають свої виступи. Всі охочі мають змогу розповісти про проблеми тієї теми, що найбільше їх бентежить. Згадують і про утиски з боку політиків, і про труднощі життя жінок з особливими потребами. Не забувають згадати й про статистику домашнього насилля в Далласі, яка щороку зростає. Протягом кожного з виступів жінки намагаються стояти пліч-о-пліч, щоб показати іншим свою єдність та цілеспрямованість.
Яких прав не вистачає сучасним містянкам?
Можна зустріти людей, які не розуміють, чому жінки й досі борються за свої права, адже у них вже все є. Так лише здається на перший погляд. Містянки й досі регулярно зіштовхуються з дискримінацією, утисками, сексизмом та зверхністю.
Коротко про головні вимоги, які висувають містянки під час щорічної Жіночої ходи:
- Розв’язання проблеми домашнього насилля. Багато людей й досі сприймають домашнє насилля над жінками та дітьми як щось буденне. Суспільство закриває очі на те, що відбувається, та спокійно живе з думкою, що чоловік та дружина самі розберуться.
- Припинення звинувачень на адресу жертви. Часто жертву насилля звинувачують в тому, що вона сама спровокувала насильника. Наприклад, можуть говорити, що жінка була надто відверто одягнена і саме це спонукало насильника на злочин.
- Однаковий рівень оплати за жіночу та чоловічу роботу. Й досі простежується суттєва різниця у рівні оплати за одну й ту саму роботу для жінки та для чоловіка. Містянки виступають за те, щоб вирівняти оплату праці.
- Баланс між сім’єю та роботою. Мешканки Далласа виступають за те, щоб чоловіки могли без докорів совісті проводити більше часу з дітьми, а жінки в цей час займалися б самореалізацією та кар’єрним розвитком.
- Краса без стереотипів. Жительки Далласа борються за те, щоб всі вони могли вільно почувати себе незалежно від зовнішності, адже бувають випадки, коли жінку стереотипно оцінюють за її обличчя, тіло та інші фізичні якості.
- Справедливий поділ домашніх обов’язків. Містянки хочуть залишити в минулому часи, коли чоловік приходив з роботи та читав газету, а жінка готувала, прибирала та доглядала за дітьми. Жінки хочуть працювати, виконувати домашні обов’язки та відпочивати на рівні з чоловіками.
- “Місце жінки там, де вона хоче”. Загалом містянки виступають за те, щоб вони спокійно могли займатися тим, чим вони хочуть – будувати кар’єру, обіймати керівні посади, відпочивати та насолоджуватися подружнім життям.