Вступ Сполучених Штатів Америки у Другу світову війну перевернув догори ногами життя всіх жінок. Представниці прекрасної статі, які звикли почувати себе доглянутими, стильними та гарними, були вимушені на багато років залишити свої наряди. На заміну їхнім сукням прийшли робочі костюми, адже вони працювали на заводах, виконуючи чоловічу роботу. Довелося забути й про макіяж та зачіски. Далі на dallaska.
Коли довгоочікуваний кінець війни настав, то знову відчути себе тендітними змогли й мешканки Далласа. Більшість з них роками важко працювала на заводі “Форд Мотор” і вже забула як це ходити на підборах. Тому жодна з жінок не хотіла більше втрачати ні хвилини свого життя, а тому насолоджувалася кожним моментом.
Загальна характеристика
Після закінчення Другої світової війни в Далласі настав період відродження високої моди. По-перше, містянки нарешті могли перестати жити, рахуючи кожну копійку. А це означало, що зароблені власноруч кошти вони могли витрачати на себе. По-друге, до 1947 року знову відкрилися паризькі будинки моди. Одразу ж вони почали еволюцію зміни моди в усьому світі. Жінки знову мали змогу цікавитися тенденціями одягу, підбирати собі образи та крокувати вулицями на підборах та з високо піднятими головами.
Варто пропустити той історичний період, коли мешканки Далласа були вимушені одягатися в робочі костюми, що складалися зі штанів з грубої тканини, темної кофти та незручних масивних чобіт. Носити подібний одяг жінкам було дуже складно – це неабияк впливало на їхню жіночність. Якщо говорити про одяг, який був популярним серед жінок ще до початку Другої світової війни, то варто зазначити, що переважав верх з квадратними плечима та досить короткі спідниці. На зміну цьому стилю у повоєнні роки прийшла так звана “м’яка жіночність”. Ідея цієї стильової тенденції належить Крістіану Діору та Крістобалю Баленсьязі. Вони започаткували моду на мінливий силует у жіночому одязі: він мав вузькі плечі, затягнуту талію, підкреслений бюст та досить довгі спідниці. Щоб поширити новий стиль одягу, було залучено телебачення, фільми, журнали.
Незалежна мода для дівчат-підлітків
Змінити гардероб після закінчення Другої світової війни в Далласі бажали не тільки жінки, а й молоді дівчата. Через бойові дії їхні долі склалися інакше, ніж мали бути. Деякі з них ані продовжили навчання, ані вийшли заміж, тому й досі залишалися фінансово залежними від своїх батьків. Щоб хоч якось проявити себе, поки вони будуть здобувати освіту, дівчата намагалися самоствердитися через новий стиль одягу.
У повоєнні роки в Далласі панувала справжня незалежна мода для дівчат. Вони нехтували уніформою та одягалися абсолютно по-різному. Так, наприклад, хтось стежив за трендом одягати подовжені спідниці, а хтось принципово носив короткі. До бунтарських проявів дівчат-підлітків ставилися з розумінням, а їхній вік сприймали як окремий етап розвитку.
У 1948 році американський письменник Джек Керуак ввів поняття “покоління бітів”. Під ним він мав на увазі антиконформістське зібрання молоді Нью-Йорку тих років, але воно не змогло обійти й молодь Далласа.
Даллаські дівчата певний час також обожнювали відповідати стереотипному образу “бітника”. За традицією, до нього входили чорні гольфи, берети та сонцезахисні окуляри.
Довгоочікуваний вечірній одяг
У 1950-х роках нарешті повернулася мода на вечірній одяг. Далласці часто проводили заходи, що, на перший погляд, нагадували справжні бали. Містянки насолоджувалися новими можливостями та не пропускали нагоди відвідати кожен такий вечір.
До тенденцій у вечірніх сукнях того часу теж доклав зусиль Крістіан Діор. Своїми руками він сконструював щось на кшталт сукні балерини, проте це виглядало ще більш святково. Зазвичай її довжина була трохи довше колін. Верх міг бути з відкритими плечима, але такі сукні обирали не часто. Проте оголений бюст мав неабиякий попит. Починаючи від грудної клітки, сукня ставала пишнішою шляхом іншої тканини.
Невіддільною частиною такого жіночного вечірнього образу стали шовкові рукавички. Містянки не могли натішитися подібним елементом образу, адже вважали його дуже витонченим. Можливо, до початку Другої світової вони й назвали б їх зайвими або не потрібними, проте точно не після війни. Стомлені та загрубілі жіночі руки нарешті знайшли спокій.
Спідня білизна
У повоєнні роки тип жіночої фігури “пісковий годинник” вважався ідеалом. Всі відомі модельєри відшивали свої найкращі колекції з розрахунком саме на володарок цього типу. Не винятком була і спідня білизна. У 1950-х роках популярність на сексуальну спідню білизну зростала надзвичайно швидко. Містянки ладні були на все, аби підігнати свою фігуру під омріяні розміри. На жаль, в ті часи не вистачало необхідної обізнаності, щоб зрозуміти, що тип фігури зовсім не залежить від цифри на вагах.
Мешканки Далласа обожнювали носити корсети. Загалом у повоєнні роки саме цей елемент жіночого нижнього одягу підвищився у продажах майже вдесятеро. Крім корсетів популярними стали бюстгальтери без кісточок. В американські міста мода на них прийшла з нової колекції французького будинку моди.